
+380-996-411-535
Біографія: Катона Андріана Віталіївна
22.01.2003р.
Вул. Університетська,14
Пошта: [email protected]
Ключові навички та спеціалізації:
1) Уміння чітко, логічно та граматично правильно викладати свої думки.
2) Створення статей, новин, репортажів, есе тощо.
3) Інтерв'ювання: Уміння ставити правильні питання і ефективно спілкуватися з людьми.
4) Повага до прав людини, об'єктивність, уникнення плагіату.
5) Уміння використовувати платформи як інструмент для поширення контенту та залучення аудиторії.
6) Основи роботи з мультимедійним контентом.
7) Вміння переконливо виступати на публіці, вести репортажі або брати участь у телевізійних програмах.
8) Знання законів, що регулюють роботу журналістів, включаючи авторське право та право на приватність.
9) Уміння перевіряти інформацію та джерела, щоб уникати дезінформації.
Процес написання статей починається з дослідження теми, збору фактів і складання плану, що допомагає структурувати матеріал. Після написання тексту, редагування для ясності та точності, перевірка інформації і доповнення деталями, щоб зробити матеріал цікавим та інформативним.
Процес інтерв'ю починається з підготовки запитань і вивчення біографії або діяльності інтерв'юйованої особи, щоб бесіда була змістовною. Під час самого інтерв'ю я задаю питання, уважно слухаю відповіді, а також можу уточнювати деталі, щоб отримати більше інформації.
Процес відеорепортажу включає підготовку сценарію, вибір місця зйомки та організацію технічної підтримки, таких як камери та мікрофони. Під час зйомки журналіст фіксує ключові події, бере інтерв'ю, а потім монтує відео, додаючи коментарі, графіку та звук для створення завершеного сюжету.
Найбезпечніша територія України,невисока цінова політика,якісна форма навчання та можливість саморозвитку – все це аспекти,які приваблюють іноземних студентів навчатись саме в Ужгородському національному університеті. З 2017 по 2020 кількість студентів-іноземців стрімко зростала. І ось як вони про це розповідають: “При вступі до вищої школи я обрав УжНУ, тому що атмосфера університету, яка є в ньому, є дуже привабливою. Особливо класними є кампус, інфраструктура та спосіб викладання навчальних предметів.” – Равірадж Ядав, Індія; “Я обрав УжНУ, адже це університет із атмосферою відкритості, а також через готовність УжНУ до роботи з іноземцями.” – Анаго-Аманзе Віктор Дайк, Нігерія. Розглянувши динаміку кількості студентів з інших країн,хоч і можна помітити спад за останні роки,проте їх кількість всеодно перевищує 1000 осіб. Що підтверджує попит на навчання. Також можна відзначити,що контингент студентів є надзвичайно різноманітним. До Ужгородського університету в Закарпатській області прямують з країн Африки,Європи,Америки і не тільки. Не обмежує УжНУ іноземців й у виборі факультету. Серед 1085 студентів було обрано 12 різних факультетів. Отже,можемо зробити висновок,що УжНУ є досить популярним серед іноземних студентів. Пояснюється це хорошими умовами,поважним ставленням,доступністю саморозвитку та вибору,привабливою атмосферою,тощо. Тож приєднуйтесь, УжНУ чекає на Вас!
Аналіз динаміки податкових надходжень від тургалузі по областях за 1 півріччя (2021-2024 рр.)
З настанням зими повертатись до навчання,роботи та буденного ритму життя стає все важче. Погода на вулиці стає пасмурніше,а завдань до виконання тільки більшає. У цей момент і постає питання “Як не піддатись емоційному вигоранню та не впасти у депресію?” Для того,щоб не довести себе до стану апатії чи депресії спершу потрібно розібратись з причинами та ознаками вигорання. Психологи виділяють саме такі його ознаки: тривала робота в напруженому темпі; високе навантаження, зокрема емоційне; несприятливий соціально-психологічний клімат у колективі; відсутність належної винагороди за роботу; криза цінностей. Ці ситуації можуть стати рушійним чинником до відчуття постійної перевтоми,безсоння,роздратованості,небажання виконувати свою роботу й навіть погіршення стану здоров’я. Не тільки фізичного,а й морального – тобто емоційного вигорання,апатії чи депресії. Що ж потрібно робити,щоб запобігти цього гнітючого стану? В першу чергу піклуйтеся про себе – знайдіть час випити чашку трав’яного чаю, послухати улюблені пісні, зайнятись медитацією,тобто уважно прислухайтеся до власних відчуттів. Слідкуйте за сном: варто лише раз порушити звичний режим, як мозок буде кілька днів відходити, а тіло почуватиметься виснаженим. Займайтесь спортом – одна з причин емоційного вигорання полягає, як не дивно, у відсутності регулярних фізичних навантажень. Знайдіть своїх однодумців,які теж проходять або проходили такий самий шлях,як і Ви. Підтримка та розуміння інших людей ніколи не будуть зайвими.Або ж зверніться до фахівця: причини, що лежать в основі нашого емоційного вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги. Облиште ідею, що якщо ви звернетеся до фахівця, то якимось чином зазнаєте невдачі, або з вами щось не так. Терапія – це такий самий спосіб підтримки здорового духу, як і походи до спортзалу, що допомагають тримати себе у гарній формі.
Студентська практика – невід’ємна частина навчального процесу на факультеті журналістики. Вона дозволяє молодим журналістам зануритися в реальний світ медіа, випробувати свої навички на практиці та зрозуміти всі аспекти професії. Для студентів 4 курсу ця можливість стає вирішальною, адже наближається час випуску, і досвід, здобутий під час практики, може вплинути на подальшу кар’єру. Яка ж мета та завдання практики? Основною метою проходження студентської практики є закріплення теоретичних знань та набуття практичних навичок у сфері журналістики. Серед основних завдань можна виділити: Ознайомлення з редакційними процесами. Вивчення специфіки підготовки різних жанрів матеріалів. Відпрацювання навичок інтерв’ювання та збору інформації. Набуття досвіду роботи з інформаційними джерелами та фактчекінгом. Де проходити практику? Для 4 курсу рекомендується обирати відомі медіа-видання, новинні агентства або телевізійні канали. Це може бути як місцеве ЗМІ, так і національний ресурс. Важливо, щоб організація мала досвідчених редакторів, які можуть надати зворотний зв’язок та допомогти студенту вдосконалити свої навички. Очікування та реальність Багато студентів приходять на практику з романтичними уявленнями про журналістику. Однак реальність може виявитися іншою: дедлайни, пошук інформації, вичитування текстів і коригування матеріалів – усе це вимагає дисципліни та відповідальності. Але саме ці труднощі допомагають зрозуміти справжню ціну журналістської роботи. Ось декілька відгуків студентів-журналістів: Валерія, 4 курс, факультет журналістики: “Моя практика в онлайн-ЗМІ відкрила очі на реальний стан справ у журналістиці. Тут важливо не лише писати якісно, а й швидко реагувати на події. Робота в новинному відділі допомогла розвинути навички фактчекінгу та пошуку інформації. Я навчився працювати з джерелами, брати коментарі у фахівців та готувати матеріали в стислий термін. Це був безцінний досвід!” Сергій, 4 курс, факультет журналістики: “Зіткнувся з жорсткою критикою, яка більше демотивувала, ніж допомагала розвиватися. Редактор постійно виправляв мої тексти, але не пояснював, що саме я роблю не так. Після кількох спроб захотілося кинути цю справу. Мені здавалося, що від мене очікують досвіду професіонала, хоча це лише студентська практика.” Рушана, 4 курс, факультет журналістики: “Вибір онлайн-видання для практики був вдалим рішенням. Я не тільки писала статті, а й займалася контент-менеджментом: оформлювала публікації, працювала з фото та відео. Було цікаво спостерігати, як створюються мультимедійні матеріали. Мій куратор завжди давав конструктивну критику, що допомогло вдосконалити мійстиль написання.” Отже,проходження студентської практики на 4 курсі – це не лише можливість перевірити свої знання, а й шанс заявити про себе як про перспективного журналіста. Тому важливо ставитися до практики відповідально, проявляти ініціативу та відкрито сприймати критику.
“І так поки непогано.”, “Поки ще не сильно болить,то може бути” – знайомі слова,чи не так? Відчувши перші симптоми застуди,хто з нас побіжить до лікаря? Звісно,що ніхто. Ми будемо чекати поки кашель стане нестерпним,температура буде за 38 градусів,а замість голосу буде звук шкрябання крейди по сухій дошці. А коли наважимось все ж таки піти до лікаря то почуємо славнозвісну фразу: а де ж ви були раніше? Пошукові дослідження в клінічній та соціальній фармації за липень 2023р показують,що тільки 42% людей негайно звернуться за допомогою до лікаря. Крім того, 14,3% спробували б самолікування, 28,3% покладалися на традиційні домашні засоби, а 15% вказали, що не вдадуться до будь- яких засобів або втручань,аж поки біль стане нестерпним. Але усі ми прекрасно розуміємо,що зачекавши 7-10 днів ми вже будемо лікувати не застуду,а її ускладнення. Лікувати,які до речі набагато важче ніж звичайний нежить. І це статистика по фізичному здоров’ю людини,одному з найважливіших аспектів нашого життя. Що ж ми можемо у такому випадку говорити про психологічне,ментальне здоров’я? Яке може взагалі Вас не турбувати на даний момент життя. Але наскільки важливою складовою нашого життя воно є і чому психологічне здоров’я важливе у наш час? За останні п’ять років в Україні спостерігається зростання кількості звернень до психологів та психотерапевтів. Зокрема, у 2023 році близько 135 тисяч пацієнтів отримали допомогу за пакетом “Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами” на первинному рівні медичної допомоги. Водночас лише 5% опитаних проходили повний курс допомоги. Ще 8% відвідували заняття зі спеціалістом декілька разів, а 7% були на одному занятті. Натомість 64% українців жодного разу не звертались за професійною психологічною допомогою та не планують цього робити. ще 16% опитаних жодного разу не звертались до спеціаліста, але планують. Тому після вивчення таких даних варто піднімати питання важливості звернень до спеціаліста у галузі психологічної допомоги. Людство і нині не розуміє наскільки важливим є твій психологічний стан і що на нього впливає. А все тому що ”На слові «терапія» є клеймо . Люди пов’язують це з великими проблемами. Це те, що ми повинні змінити. Відвідування терапії може бути дуже здоровим. Це може змінити ваш погляд на речі та ставлення до інших. ” — Хуан Пабло Галавіс. Коли я розповідаю людям, що я роблю, я зазвичай чую такі речі, як: «Ви, мабуть, бачите багато божевільних людей» або «Вау, ваша робота, мабуть, така напружена, коли ви бачите всіх цих збентежених людей». Щоразу, коли це трапляється, я відчуваю захист своїх клієнтів. Зазвичай я жартома відповідаю: «Насправді божевільні люди не ходять на терапію. Це люди, які намагаються мати справу з «божевільними», які ходять на терапію». Але насправді тип людей, які схильні розпочинати терапію, готові змінюватися та мотивовані змінити своє життя, стосунки та загальний добробут. Я вважаю це чудовим і сміливим — те, що зробили б лишездорові люди. Психологічне здоров’я — це не лише відсутність психічних розладів, а й загальне благополуччя людини, її здатність справлятися зі стресом, зберігати внутрішню гармонію і підтримувати здорові стосунки з іншими. І коли ми ігноруємо цей аспект, то ризикуємо втратити багато можливостей, яких можна було б досягти, маючи належний психічний баланс. Ось правда про людей, які шукають терапії: Вони не є психічно нестабільними. Вони знають, що важливо просити допомоги. Всупереч переконанням, що звернення за допомогою означає, що ви слабкі. Вони добровільно звертаються до терапевта. Існує думка, що деяких людей примушують їхні партнери, члени родини чи інші близькі йти на терапію. Однак найчастіше люди ходять на лікування самостійно. Їм не завжди ставлять діагноз психічного захворювання. Вони не завжди переживають важку або трагічну подію. Вони розуміють, що їхній терапевт не збирається ними маніпулювати. Найчастіші запити звернення до психологів: Аб’юзивні стосунки,проблеми на роботі Стрес і виснаження Відчуття «відмінності» від друзів і родини. Почуття самотності в наших думках Уникнення проблем та людей Ігнорування подібних почуттів ні до чого не призведе, але звернення до них і запитання себе, що вони означають, може допомогти. Чому це важливо саме зараз? Сучасне суспільство диктує дуже високі стандарти успіху і швидкості. Ми працюємо більше, спимо менше, а конкуренція змушує нас бути “кращими” — але, на жаль, не завжди щасливішими. Психологічне навантаження стає дедалі сильнішим. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, депресія вже стала однією з провідних причин втрати працездатності. А тривожні розлади стали нормою для багатьох людей. Цей тягар психологічних проблем не лише впливає на якість життя, а й завдає колосальних збитків суспільству в цілому. Звернення до психолога варто розглядати як інвестицію в своє психічне здоров’я та особистісний розвиток. На завершення: якщо ми хочемо бути щасливими, мати міцні стосунки, бути продуктивними на роботі і підтримувати хорошу фізичну форму, ми не можемо ігнорувати важливість психологічного здоров’я. Це — фундамент нашого життя, який ми повинні укріплювати й підтримувати. Будьмо уважними до свого внутрішнього світу, не соромимося турбуватися про нього, адже тільки у такому випадку ми зможемо повною мірою насолоджуватися життям, досягати успіху та допомагати іншим.
Для багатьох людей війна розпочалася не у 2022, а у вже здається далекому 2014 році, коли росія анексувала Крим та позбавила домівок багатьох українців. Однією з таких була Наталія Місюк – кримка з полтавським корінням, яка вже більше 10 років живе та працює у Львові. Вона є авторкою блогу «Давай займемося текстом», який закохує у солов’їну вже понад 56тис. користувачів. У артпросторі «Ліс» відбулася презентація книги «Мова: Таємниці відьом» та розмова про досвід переходу блогерки-авторки з російської на українську. Як розповідає сама авторка, українську вона не вчила, а скоріше згадувала, адже живучи у Криму, хоч і не було багато можливостей, але все ж мала україномовних друзів, уроки у школі та університеті. «Я розумію чому переселенці не говорять одразу українською, адже перші 2 роки у Львові я ходила по різним кабінетам та оформляла документи. Мені заблокували картки. Уявіть що ви опинилися в місті,де ви нікого не знаєте та у вас ніякі рахунки не працюють.» Після початку анексії, переїхала до Львова. « Мені допомагало моє вміння комунікувати», – згадує Наталія про свої перші роки у Львові, – «і коли я почала згадувати українську, я зрозуміла, що людині одразу все не потрібно. Якщо вона захоче, вона може відкрити довідник і передивитись це, але на початку вона не зможе все охопити. Ось наприклад, в цій книжці зібрані 12 тем, які найголовніші для тих, хто хоче перейти з російської на українську, почути цю мелодію української мови, її ритм.» На створення власного блогу її наштовхнув друг, який, за словами Наталії, побачив у ній потенціал ще до того, як вона сама його розгледіла. Блог розпочався з каналу на YouTube, але потім після загибелі друга авторка не мала гадки, що робити з цим проектом. Після багатьох експериментів з різними форматами нарешті затвердився текстовий варіант проекту і так з’явився «Давай займемось текстом» Мета цього проєкту — закохати в українську мову щонайменше 40 млн людей! І ось якими способами авторка реалізовує свою мету: Наталія написала книгу «Мова: Таємниці відьом». У форматі пригодницької історії вона розповідає про особливості української мови, як для дітей,так і для дорослих. А за допомогою яскравих порівнянь (наприклад, числівника з крамарем) нудні на перший погляд правила, стають цікавими та легкими. Також книга проілюстрована неймовірної краси малюнками від Олени Васіної — художниці з Донецька. Тож, наповнення книги точно не залишить нікого байдужим. Друга книга, видана від Наталії Місюк, – «Паралельне життя безпритульних котів« теж піднімає важливу суспільну проблему. Це щемка та зворушлива історія про львівську волонтерку, яка на пенсії опікується безпритульними котиками. Наразі книга здобула грант від Українського Інстититу і 1500 її примірників можна знайти у бібліотеках по всій Україні. Наталія Місюк у співпраці з Олегом Новосад, Христиною Салабан та Богданом Ільків створила додаток для вивчення української мови. Що справді захоплює в історії його створення так це те,що команді неодноразово пропонували створити 2 різні додатки – для людей,які переходять з російської на українську та для людей,хто вже давно спілкується українською мовою. Але авторка-блогерка навіть тут відстоювала думку,що українців не варто поділяти і усім разом йти до мети – вивчення рідної мови. Наразі Наталія Місюк проводить зустрічі з презентаціями книг та застосунку, щоб залучити якомога більше людей до переходу на українську мову. Розповідаючи історії з власного життя та наводячи конкретні приклади вона доводить,те що, як би важко не було цілком реально бути україномовним та щасливим.