У національному одязі кожної країни відображена національна свідомість нації, її естетичний ідеал, прагнення та цінності. В цьому сенсі український національний костюм є багатогранним явищем. В його образі поєднані такі риси, як слов’янська душа, східна любов до яскравих кольорів та західна нотка витонченої елегантності.
А саме ці риси характерно втілюються в:
- простоті фасону, у якому поєднуються краса та практичність;
- оздобленні великою кількістю яскравих декоративних елементів;
- використанні лише натуральних тканин;
- гармонійному доповненні вбрання оригінальними аксесуарами.
Проте є низка відмінностей: так, чоловічому костюму характерні строгі геометричні орнаменти, які символізували мужність та сміливість, а український жіночий одяг прикрашався витонченими візерунками зі складним сплетінням ліній. Дитяче вбрання розшивалося дещо простішим орнаментом.
Загалом для чоловіків характерні такі різновиди українського народного одягу:
- Сорочка, виготовлена з грубого полотна з вишитим комірцем чи вирізом.
- Широкі лляні чи сукняні шаровари. До речі, деякі елементи українського національного костюму у різних регіонах відрізнялися між собою. Так, чоловіки півночі та заходу країни одягали завужені штани на зразок сучасних «дудочок».
- Широкий кушак (пояс) з хитромудрими візерунками, який застібався за допомогою крючків.
А для жінок :
- Сорочка, вишита по горловині, манжетах, рукавах та внизу. Вона була значно довша, ніж чоловіча. Залежно від призначення такі сорочки-вишиванки виготовлялися з дорогого білосніжного чи дешевого грубого полотна. Молоді дівчата носили їх без верхнього одягу, підперезавшись кушаком.
- Жупан (безрукавка) – традиційне вбрання заміжніх жінок.
- Чотири варіанти поясної речі, у яку заправлялася сорочка (ми б назвали її спідницею):
- святковий варіант із шовку, парчі чи вовни;
- запаска – річ, яка складається з 2-х частин, з’єднаних між собою зав’язками;
- дерга – робоче вбрання із грубої тканини, яке ззаду збиралося в широкі складки;
- понева – довга строката спідниця, поверх якої вдягався вишитий фартух.
Та якщо говорити про народне вбрання у наші дні то це буде трикотажний одяг з етнічними мотивами – тобто комфортне, буденне вбрання з нотками патріотизму. У більшості випадків це футболки, сукні оздоблені в області грудей українським орнаментом, а на комірці і манжетах – тасьмою чи вишивкою. Таке українське національне вбрання, окрім імітації вишивки, може бути прикрашене державною символікою, наприклад: зображенням прапора, тризуба, гербів українських міст, козака з оселедцем тощо.Тому сучасний український костюм – це скоріше «традиції, підлаштовані до сьогодення». Проте є ще майстри, які вишивають сорочки традиційним способом на продаж чи на замовлення. Такі вироби не є дешевими , але в їх орнаментах зберігся глибокий сакральний зміст, завдяки чому люди використовують їх як обереги. І як тут не згадати про вишиванки – це сьогодні святкове вбрання жителів усієї України їх можна придбати як в дорогих столичних бутиках, так і на ринках усіх міст нашої країни. Більша частина сорочок випускається невеликими партіями та оздоблена машинною вишивкою. Виробники постійно підлаштовуються до нових тенденцій молодіжної моди, пропонуючи незвичні фасони і кольори вишиванок.
