Блог

Відеоігрова індустрія вийшла далеко за межі “Пакмана” та “Тетрісу” у старих ігрових автоматах. Сьогодні це повноцінна і величезна галузь. Коли щось набирає популярність та масштаби, за ним стоять великі фінансові вкладення. Гіганти цієї сфери, такі як Rockstar, Ubisoft, Blizzard та інші, отримують мільярдні прибутки за свої ігри та мають величезну фанатську базу.

Український геймдев

Україна також здобула визнання на відеоігровому ринку. Сергій Грушевський із компанією GSC Game World випустили гру “S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl” у 2007 році. Цей проект, заснований на сірій моралі та радіаційному оточенні Чорнобиля, завоював серця мільйонів геймерів по всьому світу, а не лише в Україні. Зараз це вже ціла серія ігор, а шанувальники не терплять дочекатися нової частини, “S.T.A.L.K.E.R. 2”, відомості про яку з’явилися на E3 2018. Гра була настільки деталізованою, що люди, які проживали у Чорнобилі до катастрофи, могли відчути ностальгію, побачивши знайомі місця… а можливо й свої рідні домівки.
GSC Game World майстерно створили віртуальний постапокаліптичний світ, що відтворює реальні події, пов’язані з Чорнобильською катастрофою 1986 року.

Команда розробників працювала над грою протягом багатьох років, зіткнувшись з численними труднощами, такими як технічні та фінансові проблеми. Однак завдяки великій праці та відданості команда змогла створити унікальний інтерактивний світ “S.T.A.L.K.E.R.”, який здобув широку популярність серед гравців.
Також варто згадати про серію ігор “Metro” яка була створена українською студією 4A Games. Ця студія була заснована колишніми співробітниками GSC Game World, які працювали над серією ігор “S.T.A.L.K.E.R.”. Після конфліктів у GSC Game World, деякі з розробників вирішили покинути компанію і заснувати власну студію – 4A Games.

Проекти українських розробників та геймдизайнерів отримують велике визнання на міжнародній арені і приносять студіям значні фінансові доходи. Ці успішні проекти надихають багато молодих ентузіастів на створення власних ігор. Навіть зі скромними бюджетами та офісами, які, як правило, обмежуються однією кімнатою, ці талановиті розробники не втрачають віри у свій потенціал, а отримують мотивацію для створення чогось простого, але з цікавим задумом.

Indie відеоігри

Таких ентузіастів зазвичай називають інді-розробниками. Один з них — Мирослав Калинич. Цей хлопець разом із друзями створює власні мобільні відеоігри та публікує їх на майданчику плеймаркет.

Мобільні відеоігри на сьогоднішній день наростають у популярності. Різноманітні таймкіллери міцно тримають людей у своїх тенетах годинами та стають чудовим засобом розваги під час очікування або вільного часу. Для дітей це вже майстерня розваг у мобільних додатках.

⦁ Привіт усім! Мене звати Мирослав Калинич, мені 21 рік. Зараз я живу в селі Тур’ї-Ремети вже більше 7 років, а до цього часу проживав у місті Ужгород. Моє захоплення — 3D моделювання та розробка відеоігор. Я є одним із засновників маленької інді-студії під назвою «FlyGrayPix», що створена разом із моїми знайомими односельчанами. В нас було спільне зацікавлення до ігрової індустрії, тож ми вирішили об’єднати зусилля.

⦁ Наша інді-студія складається з трьох осіб, яких я познайомив ще у шкільні роки. Ми продовжуємо працювати разом, адже ще з дитинства нас об’єднали спільні інтереси у сфері поп-культури та відеоігор. Сьогодні ігрова індустрія вже стоїть на одному рівні з кінематографом, і кожен з нас має свою унікальну роль у створенні ігор. Один програмує, інший генерує ідеї, створює концепції та працює над аудіо, а я відповідаю за графічний дизайн.

⦁ У нас, у команді “FlyGrayPix”, є кілька невеликих мобільних ігор, які ми представляємо на платформі “Google Play”. Більшість з них у форматі 2D, незважаючи на те, що моя спеціалізація — 3D. Просто двовимірні ігри розробляються швидше. Ми постійно мріємо про створення ігор у тривимірному просторі, але це вимагає більше часу та ресурсів. Однак наша головна амбіція — це “ААА-проект”, який міг би надихнути людей так само, як це зробили “Electronic Arts”, “Ubisoft” та “4Game”. Це і змусило нас спробувати створити щось власне.

⦁ Зараз наші ігри ще не отримали великого розголосу. Можна сказати, що вони відомі більше на локальному рівні, у нашому та сусідніх селах. Однак ті, хто

знайомий з нашою продукцією, відгукується дуже позитивно. Наприклад, наша гра “Don’t Fry Me!”, де гравцеві потрібно керувати мільтяшною їжею з холодильника, щоб уникнути потрапляння на пательню за допомогою акселерометра мобільного, отримала відгуки як чудовий тайм-кіллер, що здатний захопити на години.

 

⦁ Проте, у нас вже є багато більш масштабних ідей, які ми плануємо реалізувати. Ці амбіції та бажання розвиватися відображають нашу впевненість у тому, що ми — лише на початку шляху до досягнення більших вершин.

⦁ Це хобі, яке я щасливо зміг перетворити на свою роботу. Звичайно, бувають моменти, коли все стає монотонним і тяжким, і ти просто хочеш кинути все. Особливо, коли твої ідеї не виходять так, як ти уявляв, або коли програма для моделювання зависає, і увесь твій труд зникає миттєво. Проте, я не можу надовго відходити від цього. Ця справа живе у мені, і навіть у важкі моменти вона залишається моїм невід’ємним дозвіллям.

⦁ Завдяки 3D моделюванню, яким я розпочав займатися після переїзду до села, я відчуваю себе архітектором у віртуальному просторі. Робота над реальними або уявними об’єктами дарує мені безмежну свободу творчості. Коли я в дитинстві перший раз зіткнувся з мультфільмами, зробленими за допомогою 3D технологій – вони зачарували мене своїми можливостями та безмежністю уяви.

Робота в 3D індустрії

Мій однокласник, який нині є гейм-дизайнером у нашій студії, відкрив мені цей світ у 2014 році. Коли я вперше побачив інтерфейс Cinema 4D, це було подібне до політів у космос. Все було незрозуміло, але я відчував безмежний творчий простір. І саме тоді розпочав освоювати цю програму. Зараз я можу втілити у цифрову реальність будь-яку ідею.

⦁ Моя найбільша робота за розміром — це була 3D модель нашої сільської школи, яку надіслав директорці. Вона дуже оцінила цю роботу і захотіла використати її на сайті, щоб люди могли оглянути будівлю в цифровому форматі. Цей проект був великим викликом, оскільки треба було відтворити три поверхи школи з численними кімнатами та коридорами.

Паралельно зі шкільними заняттями я встигав працювати фрілансером. Виставив своє портфоліо на ArtStation і отримав перші позитивні відгуки. Це було важливим моментом для мене, бо без цього, можливо, я б вже забув про цю справу.

3D моделювання може стати досить прибутковою справою, особливо, якщо ти готовий вкладати в неї достатньо часу. Я відводив їй близько 8 годин на день у межах фрілансу, що приносило гарний дохід. Моя робота над моделями зазвичай займала близько 4 годин на день, залежно від складності проекту. Ціни варіювалися від мінімуму 200 гривень за модель, до більш дорогих, але й складних завдань.

Максимальний дохід, який мені вдалося заробити, склав близько 2000 гривень за складні проекти. Хоча фріланс — це чудова справа, моя справжня пристрасть — це створення власних відеоігор. Це реалізація моєї дитячої мрії, і цим я хочу займатися постійно.

Наразі ми з командою працюємо над кількома різноманітними проектами для мобільних платформ, які сподіваємось випустити до літа. Ми вкладаємо в це багато енергії і сподіваємось, що наші ідеї вразять гравців. Ми плануємо використати Kickstarter для збору коштів на розвиток і втілення наших задумок. Мрією для нас є створення повноцінного “ААА-проекту” зі захоплюючим сюжетом та цікавим геймплеєм.

Хобі = Кар’єра?

Розробка відеоігор може стати повноцінною кар’єрою, але заробляти на іграх можна не лише створюючи їх, а ще й граючи в них. Це виявив Фелікс Кьєльберг, відомий як PewDiePie, коли в 2010 році створив свій YouTube-канал, де знімав захоплюючі відеоролики, граючи у різноманітні ігри. Його харизма та натхнення до цього хобі відкрили шлях до того, щоб стати першою особою, яка отримала рубінову кнопку від YouTube за досягнення ста мільйонів підписників. Таким чином, молодий геймер перетворився на одного з найбагатших контентмейкерів у світі.

Проте де ще, як не в кіберспорті, видають колосальні нагороди за час, проведений за комп’ютером? Наша українська кіберспортивна команда NAVI добре це відчула. Склад команди по Dota 2 здивував світ, ставши найкращим на турнірі The International 2011 влітку того ж року. У фіналі вони перемогли китайську команду EHOME і забрали собі призові 1 000 000 доларів за перше місце.

Ігрова колекція

Тому навіть звичайні геймери мають можливість заробляти на улюбленій справі. Наприклад, 21-річний Михайло Кость, студент третього курсу психології, віддає перевагу грі в відеоігри у вільний від навчання час. Він визнає, середня вартість його акаунт на платформі Steam оцінюється у 25 тисяч гривень.”

Звідки моє хобі? Як воно почалося? Чесно кажучи, я геймер із великим стажем. Вже перепробував більшість жанрів, але шутери не зовсім моє. Проте, віддаю перевагу більш динамічним, типу DOOM чи Wolfenstein. Люблю слешери та все, що пов’язане з ними. Серія Devil May Cry для мене – основа. Серед улюблених слешерів виокремлюю Castlevania: Lords of Shadow, Bayonetta, Darksiders, Metal Gear Rising Revengeance, Sekiro: Shadows Die Twice.

⦁ Світ відеоігор величезний. Це мистецтво, яке охоплює майже всі аспекти кіно, анімації, музики і багато іншого. Графіка, сюжет, режисура, візуальний стиль, дизайн, геймплей, обсяг контенту – всі ці аспекти оцінюються в іграх і для всього потрібні вмілі люди. Існує навіть професія бета-тестера, де люди проводять дні, граючи в ігри, щоб виявити помилки та недоліки.

Якщо гра не дивує геймплеєм, то я сподіваюся на її сильний сюжет. Такі проекти для мене теж важливі. Наприклад, інтерактивні кіно від Quantic Dream, The Witcher 3: Wild Hunt, A Way Out, серія Assassin’s Creed (до Syndicate включно).

⦁ Мій акаунт на Steam вартує від 12 000 до 40 000 гривень, якщо вірити сайту steamdb. Власне, цей акаунт існує вже 9 років – з 2014 року.

⦁ Щодо аккаунтів в самих іграх, наприклад, Honkai: Star Rail, то його я би міг вже продати за 2 тисячі доларів. Все почалось з того, що я просто грав для власної розваги – так і залишається.

⦁ Знаю, що деякі люди заробляють гроші на кейсах в CS:GO. Я сам не є таким, але мій друг піднявся на новий рівень завдяки вмінням та участі в турнірах, заробивши непогану суму на ігрових скінах через різні сайти.

⦁ Мій аккаунт у Steam я не планую продавати – він для мене особистий. Хоча якби продавав, то, можливо, з цих коштів придбав би автомобіль.

Прогрес не стоїть на місці, і вже давно відеоігри отримали до себе більш серйозне ставлення. Це вже не просто дитяча розвага, тому що діти подорослішали. В ігровій індустрії, подібно до кіно, музики та мистецтва, можна знайти спосіб забезпечити себе. Можна розвивати професійні кіберспортивні команди або спробувати свої сили як стрімер чи контентмейкер. Дивлячись на сучасність, часи, коли старші покоління ставилися до відеоігор як до несерйозної забавки, вже давно минули. Зараз це величезний світ творчості, розваг та бізнесу.

За інформацією сайту Сергія Миковича.