Після 24 лютого в українців зникла звичка читати. Особливо художню літературу, адже новинна стрічка заміняла будь-які вигадані світи.

«Здавалося, що в цьому просто немає ніякого сенсу, що художня література — це щось абсолютно чуже, і який взагалі сенс в літературі, коли в цьому світі, в якому ми живемо, відбуваються такі страшні речі. Здавалося, що література, та й мистецтво загалом, не такі вже й потрібні, тому що зараз вбивають і катують людей, а література абсолютно безсила», — розповідає в коментарі свідомим літературна критикиня Богдана Романцова.

Тетяна Стрижевська, авторка книги «Лінія термінатора»

“Спершу читати не могла зовсім. Якраз напередодні війни придбала чимало електронних книжок на «ковідну тисячу». Я відкривала одну, другу, третю… І не могла читати, не могла зосередитися, рука однак постійно тягнулася до смартфону… Два місяці, власне, тільки й те робила, що скролила новини в телеграм-каналах і на «УП». Художні книги мене відверто дратували. Зі мною таке вперше. Але війна не скасувала сімейну традицію – читати дитині перед сном. «Айседора Мун», «Хлопчик, який вирощував драконів», «Усі дивовижні пригоди в Лісовій школі», «Мауглі», «36 і 6 котів» – я прочитала доньці безліч книг після 24 лютого. І от що цікаво: читання дитячої літератури стало моїм катарсисом, втечею від жахливої реальності. Після Перемоги мрію зосередитися на написанні саме дитячих книжок – терапевтичних, з гумором, добрими пригодами. І тільки після Перемоги, коли загояться наші рани, готова буду говорити про свою книжку «Лінія термінатора». Боюся, багато дітей на зустрічах зможуть розказати мені історії ще страшніші за ту, яку розказав головний герой роману Борис Макаров – підліток-переселенець, який тікав у 2014 році від війни з Донецька до Києва… Зараз мої читацькі смаки змінилися. Більше читаю нон-фікшн. Залюбки прочитала «Спостерігаючи за англійцями», «Як нагодувати диктатора». Раніше надавала перевагу тільки художній літературі.”

Книги знайшли місце в тривожних валізках багатьох читачів, проте не всім вдалося забрати з собою улюблені паперові примірники. Тому українські видавництва та інтернет-книгарні відкрили безплатний доступ до великої кількості книг в перший же тиждень. Проте попит на книги зменшився, і книжковий ринок України зазнав змін.

 

Що саме і скільки читають українці за даними Yakaboo.

Серед найулюбленіших жанрів українців залишаються детективи (41%) та історичні твори (36%), а також любовні романи (27%)​. Молодь обирає фентезі та трилери, тоді як старше покоління віддає перевагу історичній літературі та військовим романам. Помітна також популярність наукової фантастики, особливо на Півдні та Сході країни, де цей жанр залишається важливим компонентом культурного ландшафту.

Останні кілька років український книжковий ринок переживає значні зміни, обумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. Динаміка продажу книг зазнала суттєвих коливань. До 2022 року ринок показував певне зростання, але початок війни призвів до тимчасового спаду, коли були зруйновані логістичні ланцюги, а видавництва зосередили зусилля на релокації та збереженні бізнесу. Проте попит на книги почав відновлюватися вже наприкінці 2022 року, адже люди в умовах обмежених розваг шукали альтернативні способи проведення часу, зокрема через читання. Деякі видавці, як «Видавництво Старого Лева», навіть зафіксували зростання доходів у цей період на понад 40% у порівнянні з попередніми роками​.

За даними Українського інституту книги

Збільшення попиту спричинило також зростання продажів у 2023 році, особливо на книги українською мовою, оскільки інтерес до культурної ідентичності та національної літератури значно підвищився. За оцінками експертів, обсяг ринку наразі оцінюється в €80-100 млн, і є прогноз щодо подальшого росту завдяки державній підтримці, новим ініціативам та проєктам на підтримку української книговидання, як-от сертифікати на книги для молоді, які будуть доступні у додатку «Дія»​. Однак, ринок також стикається з багатьма викликами. Серед них — дефіцит паперу, матеріалів та значні витрати на оренду приміщень для книгарень. У зв’язку з цим було ініційовано державні субсидії на часткове покриття орендної плати, а також програми підтримки малих книгарень. Крім того, видавництва активно працюють над розширенням ніш, включаючи розвиток дитячої літератури, нон-фікшн та коміксів​. Загалом, динаміка продажу книг в Україні свідчить про стійкість ринку попри всі виклики. Українці все більше обирають книги як спосіб розвитку та підтримки культурної самоідентифікації, а сам ринок продовжує адаптуватися та зміцнюватися.

За даними Гордон.ua

Попри все читання залишається популярним дозвіллям в Україні. Згідно зі звітом pro.mova, читання входить до трійки найпоширеніших способів проведення дозвіллєвих практик, поступаючись лише перегляду телебачення (близько 80 % опитаних) та спілкуванню з друзями і близькими (близько 70 % опитаних). Перевагу читанню на дозвіллі надають майже 65% респондентів. Інтернет-сторінки переглядають близько 40% людей, фільми дивляться близько 30%. Водночас значний відсоток українців вважають читання важливим для особистого розвитку: 60% респондентів вбачають у читанні ключ до успіху​.

Олександра Коваль директорка Українського інституту книги :

Я перестала ходити в дитячу бібліотеку в 10 років, тому що бібліотекарка пропонувала книжки про піонерів-героїв, а я хотіла про пригоди, скарби, космічні подорожі й відважних лицарів. У 15 я полишила дорослу бібліотеку, тому що хотіла Мопассана, Пруста, Манна, Кортасара і класні детективи. Купити це українською чи російською було непросто, тому я навчилася читати польською і скуповувала все, що було в книгарні “Дружба”. Звичка купувати, а не позичати в бібліотеці, в мене залишилася на все життя, але зараз, купуючи книжки 4-річному внукові, я дедалі частіше стримуюся, адже йому потрібно зо 100 нових книжок на рік, а для мене це вже недоступно. Так я відкрила для себе бібліотеку – заради внука. Статистичні дані за 2020 рік стверджують, що в Україні – 15 369 публічних бібліотек, які відвідують 11,3 млн користувачів і де зберігається 170 млн книг. Отже,доступ до книг в українців є і навіть досить обширний.  На кожного мешканця України припадає трохи більше чотирьох бібліотечних книжок – за ними мали б вишикуватися черги. Але черг немає. Це означає, що щось не так. Тобто якщо у бібліотеках книжки нові й цікаві, але по них ніхто не приходить – треба популяризувати читання.

Серед основних причин, чому українці не читають книг, виділяють декілька факторів:

1. Фінансові обмеження. Багато українців відмовляються від покупки книг через високу вартість. Середня ціна книги в Україні зростає через економічні труднощі, зокрема зростання витрат на виробництво і логістику. Деякі люди не можуть дозволити собі регулярні покупки книг, а бібліотеки не завжди мають сучасні видання.
2. Часові обмеження. Українці часто стикаються з надмірним навантаженням на роботі, а також з потребою поєднувати кілька видів діяльності для забезпечення стабільного доходу. У зв’язку з цим багато людей просто не мають достатньо часу для читання.
3. Конкуренція з цифровими медіа. Соціальні мережі, відеоконтент (як-от YouTube) і стримінгові сервіси, такі як Netflix, є більш легкодоступними і забирають значну частину дозвілля. За даними досліджень, люди все частіше надають перевагу розважальним цифровим платформам, які пропонують швидкий доступ до контенту і не потребують тривалого зосередження, як це є з книгою​
4. Недостатній рівень популяризації читання. Хоча в Україні є ініціативи з популяризації книг, вони, як правило, не досягають усіх соціальних груп. Крім того, у невеликих містах та селах бракує сучасних бібліотек та культурних ініціатив, що могли б стимулювати інтерес до книг.
5. Проблеми з доступом до книжок рідною мовою. В останні роки видавці зосередилися на випуску україномовних книг, однак в минулому російськомовна література домінувала, що вплинуло на ставлення до читання в регіонах, де україномовні видання були рідкістю. Тому для деяких груп населення ще не сформувалася звичка читати книги українською.
6. Психологічні бар’єри та звички. Звичка до читання формується з дитинства. Якщо у родині читання не є частиною культури, дитина рідше захопиться книгами в дорослому віці. Більшість молодих людей також зростають у цифровому середовищі, що змінює їхнє ставлення до книг на користь більш інтерактивних форм контенту.

Попри ці виклики, попит на книги в Україні поступово зростає, особливо серед молоді, яка шукає книги для саморозвитку та зміцнення національної ідентичності. Державні ініціативи, як-от сертифікати на книги, також можуть допомогти покращити ситуацію і зробити книги більш доступними.

Читацькі звички українців за останні п’ять років змінилися під впливом технологій, соціальних змін і війни. Незважаючи на зростання популярності електронних форматів, паперові книги залишаються домінуючими. Пандемія та війна актуалізували інтерес до певних жанрів, а соціальні мережі допомагають популяризувати читання серед молоді. Очевидно, що ці тенденції продовжуватимуть формувати книжковий ринок України в найближчі роки.